В околицях села знайдено залишки поселення трипільскої культури, що датується III тисячоліттям до н. е., а також залишки скляних прикрас часів Київської Русі.
Вперше в історичних джерелах село Ступинці (так раніше називався Маків та Шатава) згадується в 1482 році, як володіння Вахни та Клари з Нищеслава. У свій час ця назва об’єднувала два поселення, які в наш час знаходяться по різні сторони автомобільного шляху Н 03 (Житомир — Чернівці).
У 1565 році, після зміни кількох власників, частина Ступинців залишилась в розпорядженні П’ясецьких, а село Шатава належало Гербуртам. В податковому реєстрі за цей же рік згадуються як містечко Ступинці, в інший час — Шатава («Stupincze alias Satawa»).
В XVII столітті Ступинці були викуплені Володийовським гербу Корчак у Потоцьких, які володіли селом близько 60 років. Анна Володийовська отримала Ступинці в посаг при одруженні з Станіславом Маковецьким гербу Помьян, кам’янецьким суддею. Саме пан суддя Маковецький змінив в 1746 році назву села на Маків.
1751 рік змінює власника Макова — ним став Юзеф Раціборовський (1689—1756). Новий господар купив також сусідню Вербку, а загалом мав 1894 десятини землі. Ще за часів Раціборовських про уміле господарювання в селі йшов гучний поголос. Хвалили й красу маєтку Рациборовських, що лежав у надзвичайно мальовничій місцевості: поруч вкриті лісами товтри, а внизу — річка Шатавка. Два стави, звані одним іменем — Довгостав — були вже й у ті часи. (Див. також Маківський парк).
1765 року в містечку Маків оселилися багато євреїв, і воно стає центром кагалу.
1862 року Маків стає волосним центром. До нього входило 20 сіл Кам’янецького повіту. Всіма справами заправляв волосний старшина Василь Білюга та писар Мздиковський. Того ж року в Макові відкрилася церковно-парафіяльна школа, у якій 1870 року навчалося 12 хлопчиків та 12 дівчаток.
1883 року діє Маківсько-Шатавське однокласне училище Міністерства народної освіти.
У 1908 році Маків купив родич Раціборовських Альфред Журовський. Крім розвитку палацу, власник села завзято відроджував фільварки та млини, звів цукровню.
У 1917 році пан Журковський виїжджає до Польщі. Маєток руйнується в ході революційних подій.
В селі деякий час базувався авіазагін (полк) Української Галицької армії після переходу нею річки Збруч.
У жовтні 1925 р. було відбудовано велику цукроварню, що не діяла з 1914 року.
Певний час село було районним центром УРСР, доки не увійшло до складу Дунаєвецького району.
За радянських часів п’ять сіл Дунаєвецького району об’єдналися, створивши колгосп «Україна».
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 260 жителів села.
У 1961 році колгосп очолив талановитий організатор, патріот рідного краю Віталій Володимирович Стеньгач. Ефективне ведення сільськогосподарських культур і тваринництва дало змогу колгоспникам побудувати асфальтний завод. Колгосп щороку виділяв мільйон карбованців на соціально-культурне будівництво. На ці кошти побудовано дільничну лікарню, чотири шкільних приміщення, дитячий садок і ясла, Будинок культури, Будинок тваринника. В цей період у Макові заасфальтовано вулиці, прокладено водопровід, завершується газифікація помешкань. Маків став першим газифікованим селом у Хмельницькій області.
1975-го року починає роботу санаторій «Україна». Його будівництво почалось у 70-х роках, коли для своїх працівників колгосп «Україна» прийняв рішення створити санаторій, під який відвели пусту гору Сідлатицю. Гору засадили молодими деревами та протягом року, побудувати водолікарню і спальний корпус на 125 місць. Під горою створили озеро, перекривши річку Шатавицю — притоку Дністра. Невдовзі санаторій набув статусу обласного. Звели п’ятиповерховий спальний корпус на 400 ліжок з ліфтом і ще один для одночасного харчування всіх відпочивальників та їхнього дозвілля. Зараз санаторій «Україна» входить у число лауреатів Всеукраїнського рейтингу-проекту «100 найкращих підприємств України» в номінації «Санаторно-курортні послуги». Санаторій «Україна» — маленьке автономне королівство, що займає 28 гектарів на горі Сідлатиці. До озера ведуть сходи, бордюри яких прикрашають скульптури лосів роботи кам’янець-подільського майстра Івана Васильовича Свідера.
В 1980-х роках, на базі колгоспу «Україна» було створено звіринець, у якому крім свійської худоби та птиці можна було побачити фазанів, павичів, ведмедів та інших рідкісних тварин. Згодом ініціатива була припинена у зв’язку з проблемами фінансування села на початку 1990-х років. Частими гостями тут були родини з дітьми, що могли відвідати невеличкий звіринець без далекої подорожі до великих міст. На згадку залишились лише світлини гостей, які встигли відвідати господарство в найкращі його часи.
Маків постійно розвивається та оновлюється. Тут функціонує сільська рада, середня школа, дитячий садок, лікарня, православна Хрестовоздвиженська церква, Дім молитви, Будинок культури, музична та спортивна школи, бібліотека.
Протягом років змінювались керівники організацій та підприємств, кожен з яких вносив свій особистий вклад в розбудову нашого села.
В 2015 році була створена Маківська сільська об’єднана територіальна громада, яку очолив тоді діючий сільський голова Анатолій Аркадійович Кушнір. До громади ввійшли 8 сіл: Маків, Шатава, Слобідка-Рахнівська, Михайлівка, Блищанівка, Слобідка Залісецька, Чечельник та Слобідка Балинська.
25 жовтня 2020 року відбулись чергові вибори голів сільських та селищних рад. Головою Маківської ОТГ було обрано Галачинського Владислава Станіславовича.
